1. Почну з Євбазу.

         Щодня (перебільшую - майже щодня) я ходжу на роботу, перетинаючи той шматочок Києва, де я виросла. Називався він колись Євбаз (Єврейський базар). Тепер він так не називається. Єврейський базар колись був розташований на нинішній площі Перемоги, а увесь район, який ішов від нього променями на північ -  вулицями Володарського (зараз Златоустівська), Дмитрівської, Воровського аж до Лук'янівського базару з одного боку, Львівської площі - до іншого, був територією мого дитинства, був моїм життєвим простором. Передусім йому, а також Києву загалом,  я хочу присвятити цей блог. Київ мого дитинства у мене значною мірою відібрали і щодня продовжують відбирати. 

         Перший пост - про будову, яка мене наштовхнула створити цей блог. Це колишня ковбасна фабрика на вул. Дмитрівській (за часів мого дитинсва вона називалася Менжинського, а в усній вимові - Мєнжинського), на розі з вулицею Павлівською.

         Колись у дитинстві я проходила повз цей будинок мінімум двічі на тиждень, бо повз нього пролягала моя дорога до музичної школи. До революції тут був розтяшований ковбасний цех фабрики Карла Бульона, а в радянські тут була ковбасна фабрика #39 (в народі - "Колбаска").

         Пам’ятаю, що серед євбазівських дітей ходили моторошні історії про це місце, зворушливі зразки дитячого фольклору – “страшилок”. Якось у жінки, яка жила біля цієї фабрики пропала шестирічна донька, а через кілька днів вона купила ковбаси з цієї фабрили і знайшла там нігтик своєї доньки: вона пізнала його, тому що особисто робила їй манікюр напередодні. Саме тому мені було незатишно проходити в дитинстві повз “Колбаску”.

         А тепер – це “Колбаска” – це неначе прикордонний пост поміж старою, незруйновонаою (поки що) частиною Дмитрівської вулиці і перебудованою. Форпост старого київського міфа про Євбаз.

Колишня ковбасна фабрика. Будова кінця ХІХ ст.
До революції - ковбасний цех Карла Бульона.

Колишня ковбасна фабрика #39. Фрагмент.
Вигляд з вул. Павлівської

колишня ковбасна фабрика #39. Фрагмент.
Вигляд з вул. Дмитрівської.

Колишня ковбасна фабрика.
Фрагмент фасаду. Кінець ХІХ ст.

Через ці ворота завозили маленьких дівчаток,
щоб зробити з них ковбасу (міський фольклор ХХ ст.)

Символічно, що власника ковбасниої фабрики звали Бульйон

Зразок індустріальної архітектури ХІХ ст.
Ковбасний цех Карла Бульйона

По вулиці Дмитрівській ходили трамваї # 9 (від Поштової площі до Байкового кладовища), # 13 (від Поштової площі до Вокзалу), а по - Павлівській - # 15 та # 14 (ішли до Львівської площі). На розі Павлівської і Дмитрівської трамваї роз'їжджалися: перші два йшли в бік площі Перемоги і далі, а два останні - по Павлівській, потім по Гоголівській, потім по Воровського -  до Львівської площі.

Сьогодні ще ходить трамвай  #13 як останній з могікан. Даю сучасне фото (моє) і старе, з часів мого дитинства (на таких я їздила в музичну школу, якщо не йшла пішки):

Фото Марини Гримич, квітень 2012

Фото з сайту White and Blue
http://white-blue.kiev.ua/forum/viewtopic.php?t=645&start=30

На задньому фоні трамваю бачимо милий серцю євбазівський будинок. В ньому в часи мого дитинства був овочевий магазин, де були найсмачніші в світі     квашені огірки і помідори (бочкові), а також яблука (називалися "мочёные"). Цей будинок зберігся досі. Даю стару чорно-білу фотку (знайшлася в інтернеті на сайті "Teren plus") та кілька своїх (зроблених у квітні 2012 р.)

www.teren.kiev.ua/ spip.php?article390

ріг Павлівської та  Дмитрівської  13 квітня 2012 р.
Фото Марини Гримич

 Я маю такий страх, що цей будинок скоро знесуть і  забудують потворними будинками, що зробила цілу фотосесію різних його фрагментів.

Фото Марини Гримич. Дмитрівська 60/19

Дмитрівська 60/19

Дмитрівська 60/19

Обов'язковий атрибут старого будинку: вазончик у вікні.
Дмитрівська 60/19

У цю перукарню ходила моя мама. Цікаво, що вона казала "Іду
у перукарню на Дмитрівській", хоч вулиця ще з 30-х рр. називалася "Менжинського".
А це тому, що так називали її старожили, а за ними - і вона.

Мій улюблений атрибут міської культури -
балкончики

А це фото й знайшла в інтернеті (на сайті Ностальгія). Адреса будинку Дмитрівська 1 (сайт Ностальгия). Я вже його не пам'ятаю, на цьому місці в 1960-і рр. побудували готельно-квартирний будинок для артистів цирку (цирк - задня його частина - через дорогу). Подаю цю стару фотку разом з моєю будинку на цій же вулиці (60/19). Схожість разюча. Навіть перукарні в одному й тому ж місці.

Дмитрівська, 1. www.nostalgia.kiev.ua/ album_26.shtml

Дмитрівська 60/19. 13 квітня 2012. Фото Марини Гримич

Дмитрівська 60/19. 13 квітня 2012. Фото Марини Гримич

 А тепер - те, що зробили з Павлівської. Зі старої доброї старокиївської міщанської вулички зробили темний тунель з парковками прямо на тротуарі. А називається це - "елітне житло" - по кілька тисяч доларів за квадратний метр (не знаю, яка еліта хоче жити в темній квартирі з вікнами в інше "елітне житло").

Віддайте мені Павлівську вуличку назад! Немає навіть фоток в інтернеті!